Багатоликий ворог здоров’я в домі

Напевне кожний, хто проводив генеральне прибирання квартири, звертав увагу, що пил накопчується на вентиляційних решітках ванної кімнати, туалету і кухні, в щілинах притворів дверей і вікон, на горизонтальних поверхнях шаф та інших меблів. Екрани відеомоніторів та телевізорів, хоча вони тепер працюють не на електронно-променевих трубках, які, як відомо генерували електростатичне поле, також не відстають в накопиченні пилу.

Не треба бути Шерлоком Холмсом, чи доктором Ватсоном, щоб сказати що це забруднення поступає або із зовні, або генерується всередині приміщення та проходить стадію аерозолю, коли пил знаходиться в повітрі і може поступити в наші легені в момент дихання.

Ми всі добре знаємо, що на виробництві йде постійна боротьба з пилоутворенням, із джерелами забруднення робочих місць і атмосферного повітря. Доведена шкода цього фактору для здоров’я і довкілля. Суспільство навіть визнало наявність на деяких виробництвах (металургійна, гірничо-добувна, цементна і т.п.) потенційного ризику виникнення так званих професійних захворювань: силікози, антракози, азбестози і т.д.

Мабуть у кожного виникало питання, а наскільки аерозольне забруднення повітря житлового приміщення шкідливе для нашого здоров’я?

Якщо ви візьмете порохотяг і спробуєте зібрати пилюку з подушок, простирадл, ковдр та інших поверхонь м’яких меблів на нетканинний фільтр, як, наприклад, на медичних масках, а потім подивитесь на ваші здобутки через мікроскоп, то , якщо повезе, будете дуже здивовані тим, що там вирує життя. Ви себе відчуєте, як відкривач мікроскопу Левенгук, коли подивився на краплю застояної дощової води і побачив там море інфузорій, які хаотично рухались. Ви ж побачите там доісторичних монстрів – пилових кліщів, хітин яких, а особливо їх фекалії, поступаючи в повітря приміщення, здатні викликати у людини алергічні захворювання – атопічні бронхіти і навіть астму.

Аерозольні частки (спори, частки міцелію) від різного роду грибкового ураження поверхонь квартири, продуктів харчування, грунту в горщиках домашніх рослин, шерсть, волосся , епітелій від мешканців квартири (люди і їх любимці) також через повітря можуть потрапляти до легень і в ряді випадків призводити до різних алергічних захворювань.

Більшість дослідників притримуються думки, що розвиток тих, чи інших алергічних реакцій людини (від алергічної нежиті до приступів бронхіальної астми) залежить від концентрації алергенів в повітрі.

Бажаєте ви того, чи не бажаєте, але, коли ви прибираєте в квартирі порохотягом, ви збурюєте механічними рухами щітки, або повітряними потоками пил, який осів на поверхнях. Учені люди називають цей процес ресуспендуванням. Окрім того, треба пам’ятати, що фільтрів порохотягів зі 100% ефективністю не буває. В дуже дорогих порохотягах цих фільтрів буває від 2 до 3. Але все рівно у відпрацьованому повітрі порохотяга будуть дуже мілкі аерозольні частки. Ось чому треба уникати перебувати в цьому потоці. А коли ми візьмемо порохотяг ще радянських часів, то там державними стандартами дозволялась ефективність фільтрів не менше 97%.

Що це значить? Ось уявіть собі, що ви порохотягом зібрали 50 грамів пилу, значить 3 відсотки пролетіли через фільтр, а це буде 1,5 гр. пилу. Якщо цей викид поступив в приміщення об’ємом 25м3, а більшість із нас живе в квартирах, збудованих ще по старим державним будівельним нормам і правилам, то ми отримаємо концентрацію 60 мг/м3, яка перевищує гранично допустимі концентрації пилу не лише для атмосферного повітря, але і для деяких видів професійної діяльності. Ця орієнтовна концентрація не буде відповідати і рекомендаціям фахівців ВООЗ.

Візьмемо з Вікіпедії деякі поняття, щоб розуміти , що швидкість осідання частинок аерозолів дуже мала. Частинки аерозолів мають розміри від найбільших молекул від 1 нм до 100 мкм, їхній вміст в 1 см3 повітря — від декількох одиниць до декількох тисяч. Аерозолі поділяються на тумани (дисперсна фаза — краплі рідини 10 мкм), дими (частинки 0,1-5 мкм), смог (0,1-50 мкм) та пил (до 10-100 мкм).

Тривалість перебування частинки аерозолю у завислому стані залежить від седиментаційної швидкості (швидкості осідання) та швидкості витання. Седиментаційна швидкість — швидкість падіння, яку має частинка аерозолю у спокійному дисперсійному середовищі під дією сили ваги. Швидкість витання — швидкість, якої набуває частинка під дією вертикального висхідного потоку. Від співвідношення цих швидкостей залежить запиленість повітря приміщення.

За розміром складових частинок аерозольної системи всі аерозолі поділяють на високодисперсні (розмір часток менше 1 мкм), середньо- або тонкодисперсні (розмір часток від 1 до 10 мкм) і грубодисперсні (розмір часток більше 10 мкм).

Більшість пересічних громадян, в тому числі і з медичною освітою, не знають, що краплі і аерозолі різного аеродинамічного розміру утворюються людиною не лише при кашлі, чи чханні, але і просто при розмові, співах, інтенсивному диханні. Це докорінно змінює наше уявлення про роль хворої людини в розповсюдженні гострих респіраторних вірусних інфекцій, в тому числі і КОВІД-19. Утворюються настільки маленькі частки, які здатні переміщатися навіть слабкими конвективними потоками повітря в приміщенні. А знання цього факту докорінно змінює наше уявлення про шляхи передачі в середині приміщень згаданих вище інфекцій. Та і організацію вентиляції приміщень також треба змінювати, важливо не просто забезпечити кратність повітрообміну, а ще й змінити напрямок повітряних потоків в приміщенні , щоб запобігти переміщенню інфекційного начала по горизонталі в межах так званого обслуговуємого простору (до 2 м висоти над підлогою) приміщення.

Сучасні технології наукового дослідження дозволили візуалізувати процес утворення дрібно дисперсних аерозолей при прийманні душу, розбризкуванні води при догляді за рослинами, навіть при спусканні води в унітазі. Головне, щоб у такій воді не містилися збудники хвороби Легіонерів, або інші патогенні мікроорганізми. Вдихання такого невидимого аерозолю з патогенним началом веде до ураження легень ( від бронхітів до запалення), яке дуже погано лікується сучасними засобами.

Не хочеться про це думати, але події аварії на Чорнобильскій АЕС і послідуюче забруднення радіоактивними аерозолями величезних територій застали фахівців не готовими до такого лиха. Були рекомендації прибирати приміщення і різні килимові покриття з допомогою порохотяга. Я експериментально впевнився, що це мало того, що не ефективно, але і небезпечно. Радіоактивний пил, що осів на поверхнях і тканинах, проходячи через недосконалі фільтри побутових порохотягів, поступає в повітря приміщення і, враховуючи, що ці частки менше 2 мкм, їм відкритий шлях до бронхіол і альвеол, створюючи уже внутрішнє опромінення організму людини.

Зараз в західній науковій пресі, та і в нашій, приділяється дуже багато уваги дрібно дисперсним часткам з аеродинамічними розмірами РМ 2.5 мкм і РМ 10 мкм. Це в основному пов’язано з тим, що в містах, особливо великих, основним забруднювачем повітря став автотранспорт. Мені здається, що не заслужено ігнорується хімічна природа цих аерозолей. Свого часу відомий хімік М.Т. Дмитрієв показав, що на дрібнодисперсних аерозолях адсорбуються десятки токсичних газів, гранично допустимі рівні яких не встановлені до цього часу. Використовуючи сучасне обладнання лабораторії якості повітря нашого інституту і розбризкуючи різні побутові аерозолі, я впевнився, що лише аеродинамічнй розмір не дає повного уявлення про потенційну шкідливість того, чи іншого аерозольного забруднення повітря. Мабуть ніхто не стане заперечувати, що аерозолі ванадію, кадмію, нікелю, свинцю, титану в цехах електрозварки, чи виготовлення легованих сталей, чи акумуляторів, чи інших виробів і матеріалів несуть більшу загрозу здоров’ю людини, ніж аерозолі в побуті.

Для зменшення концентрації аерозолю в повітрі житла, де ми змушені проводити більшу частину свого життя, наші зусилля варто направити на джерела утворення аерозолю, на збільшення повітрообміну в приміщенні (перевірка наявності вентиляції, періодичні провітрювання, використання, при можливості, наскрізного провітрювання), зменшення кількості предметів, які займають повітряний простір приміщення, вологе прибирання, чим частіше, тим краще.

Якщо ваше житло розташоване не поряд з автомобільною трасою з інтенсивним рухом, частіше користуйтеся кватиркою, особливо коли прибираєте порохотягом, чи іншими методами. Повітря зовні будинку майже завжди чистіше внутрішнього.

В світі створено тисячі пристроїв для очистки повітря житлового приміщення від аерозолю. Більшість використовує принцип затримання аерозольних часток на нетканих фільтрах, типу фільтрів HEPA. Є очисники з використанням методів зарядження аерозолів в коронному розряді з послідуючим осадженням в електростатичному полі. Треба бути обережним при виборі таких приладів, якщо при включенні ви відчуваєте появу якогось запаху (наприклад, озону) , то від такого приладу краще відмовитися. При коронному розряді утворюються озон і оксиди азоту, ці гази дуже небезпечні для здоров’я людини. За свої ж гроші не варто створювати собі проблеми.

До війни в побуті ревнителі здорового способу життя досить часто використовували аероіонізатори. Не місце і не час підіймати питання про користь таких пристроїв, але одне не викликає сумнівів – високі концентрації аероіонів приводять до процесів очищення повітря приміщення від дрібно дисперсного аерозолю. Хоча деякі наукові роботи стверджують, що заряджений аерозоль краще затримується в легенях.

Це явище використовується при лікуванні. Треба добре подумати, чи використовувати, наприклад, люстри Чижевського в житлі.

Ретельний догляд за білизною, прання, прасування, зміна білизни не менше ніж через 10 днів не дозволять розмножитись пиловим кліщам. Останні полюбляють епітелій шкіри людини і остатки сперми на білизні.

Банальне витрушування покривал, килимів, витримування їх на сонці допоможе видалити, або зруйнувати фекалії кліщів, як особливо небезпечного алергену.

Якщо архітектори, проектанти і будівельники не напартачили у вашому будинку, мається на увазі зволоження стін за рахунок капілярності і поганої гідроізоляції фундаменту, чи невдало розрахованої товщини стін та теплоізоляції з появою точки роси на поверхні стіни, то боротьба з грибком в ваших руках. Досить гарно провітрювати приміщення, не допускати зволоження стін. В продажі є дуже багато побутових засобів для боротьби з грибами. В них містяться так звані фунгіциди. Обробка такими препаратами поверхонь з грибами приведе до їх загибелі на певний період. Треба лише своєчасно слідкувати за цим.

В час війни люди дуже часто повертаються в помешкання, якими місяцями ніхто не користувався. Не спішіть приймати душ, мити руки, чи навіть користуватись унітазом. При певній температурі в застійній воді труб квартири можуть розмножитись бактерії Legionella pneumophila (збудник хвороби Легіонерів), які практично завжди є у воді. Відомі спалахи цієї важко виліковної хвороби на круїзних лайнерах, при відпочинку біля штучних фонтанів, при проживанні в готелях з кондиціонерами, які використовують басейни з розбризкувачами води для її охолодження. Зливаючи воду з труб квартирної системи водопостачання, треба уникнути розбризкування води. Недавні дослідження американських вчених показали, що воду в унітазі краще спускати при закритій кришці.

Навіщо я так довго і може не зовсім вдало говорив про пил, чи аерозолі як потенційне джерело захворювань. Борючись з цим фактором, ви і ваші рідні не захворіють, не будуть створювати додаткове навантаження на медичну систему, яка зараз так потрібна для лікування і реабілітації наших захисників. Це буде хоча б маленький особистий вклад в нашу загальну Перемогу.

Акіменко В.Я. – професор ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України