Здоров’я дітей в умовах сучасних викликів

Гозак С.В.
Завідувачка лабораторії соціальних детермінант здоров’я дітей ДУ «ІГЗ НАМНУ»

Міні-лекція на XIV Всеукраїнському фестивалі здоров’я

(День відкритих дверей 15.05.2020 р.)

Кожен з нас має певний стан здоров’я. Втім цей стан доволі динамічний. Усі ми відчуваємо, що наше здоров’я постійно змінюється. Змінюється у звичному житті. І ще швидше змінюється в умовах різноманітних викликів, стрімких змін, з якими ми вимушені зустрічатись час від часу.

Від того, які фактори переважають у нашому житті, залежатиме рівень здоров’я.

Хоча цей термін не біологічного походження, втім для усіх зрозумілий: наприклад, для того, щоб їхати по гарній, рівній дорозі автомобілю достатньо мати двигун потужністю 15 кінських сил, втім фактично його потужність становить, наприклад, 75 к.с. Отже, двигун має п’ятикратний резерв потужності, який можна використовувати коли необхідно проїхати по бездоріжжю або заїхати на крутий підйом.

Таке «бездоріжжя», різноманітні виклики часто зустрічаються у житті, і людині потрібні резерви здоров’я, щоб їх подолати.

Тільки за останні два місяці наш організм повинен був пристосуватись до забрудненого атмосферного повітря, тривалого знаходження у приміщенні під час карантину, соціальної ізоляції в умовах епідемії. Ці зміни стосуються всього населення – і дорослого, і дитячого. В таких стрімко змінних умовах людина має бути витривалою фізично і психічно.

Аналогом «потужності» для людини можна вважати її аеробні можливості, які характеризуються максимальним споживанням кисню, що залежить від функціонування кардіореспираторної системи. Окрім аеробних можливостей важливими складовими резерву здоров’я є гарний обмін речовин, міцний опорно-руховий апарат, психічна стійкість.

Ми відчуваємо, що для того, щоб мати резерв здоров’я, потрібно тримати свій організм в певних кондиціях, постійно дбати про здоров’я, підвищувати його рівень. Втім діти ще не відчувають цього і дорослі (батьки, вчителі, лікарі), повинні допомогти дітям. А оскільки організм дитини знаходиться у процесі розвитку, він потребує певних умов. Для належного функціонування кардіореспираторної системи, підвищення аеробних можливостей організму дитини потрібний достатній рівень рухової активності. Фізична активність, включаючи спеціальні вправи, потрібна також для розвитку й інших органів і систем.

Порушення постави, які спостерігаються у переважної більшості випускників шкіл, може призводити до інвалідізації у дорослому віці. А чи може постава правильно сформуватись, якщо дитина в школі знаходиться тривалий час в сидячий та часто незручній позі?

А якщо вона ще вдома сидить тривалий час за комп’ютером або виконанням домашніх завдань?

З метою профілактики захворювань дітей науковцями розробляються критерії навчального навантаження та рекомендації до інших складових способу життя.

Для цього потрібні знання, що підкріплені науковими дослідженнями.

Наукові дослідження нашої лабораторії в значній мірі присвячені шкільним факторам та способу життя дітей та їх впливу на здоров’я. Саме на цих питаннях зупинимось детальніше. В результаті отримуємо рекомендації як забезпечити достатній рівень здоров’я дітей.

Порівняльна характеристика безпечного рівня кількості уроків на тиждень та існуючого рівня наведена на рисунку. Бачимо, що реальне НН в сучасній школі досить суттєво перевищує безпечний рівень. Можливо, перехід до НУШ, або зміни у навчальному процесі, що зумовлені пандемією COVID-19, змусить переглянути існуючі рівні.

А поки що більше половини учнів (53 %) мають сильну втому наприкінці навчального дня, що проявляється у суттєвому зниженні працездатності та зростанні помилок.

Бачимо, що за десять років частка дітей з дефіцитом сну збільшилась на 7 %, а с тривалістю виконання домашніх завдань понад 2,5 години на день – на 12,5 %.

Розроблені нами пропозиції до деяких показників НН та розпорядку дня наведено в таблиці. Якщо діти навчаються за традиційною класно-урочною системою, важливо не перевищувати для учнів 1 класу 20 уроків на тиждень, 2-го – 21, 3-го – 22, 4-го – 23, 5-го – 27, 6-го -28, 7-9-го – 30, 10-11-го – 32. Між уроками необхідно робити перерви тривалістю 15 хв. Перевищення допустимих меж цих факторів призводить до підвищення ймовірності появи високого рівня втоми у школярів у 1,3-3,5 рази.

Для кращої працездатності починати навчання краще в 1-4-х класах о 8:30-9:00 год, 5-9-х класах – о 9:30-10:00 год, 10-11-х – о 10:00-10:30 год.

Важливо, щоб у перервах між заняттями дитина була фізично активною, а не проводила час за комп’ютерними іграми та у соціальних мережах.

Окремої уваги та додаткового вивчення потребує питання дистанційного або он-лайн навчання під час карантину.

Друге питання, на якому хочу зупинитись, це спосіб життя дітей та його вплив на здоров’я.

Відомо, що вагомим здоровязміцнюючим фактором є оптимальний рівень рухової активності (РА) дітей. Втім окремим самостійним фактором ризику є рухова неактивність, так звана «сидяча поведінка».

Представник ВООЗ Е.Енгельсман надав таку інформацію: рухова неактивність в Європейському регіоні займає 4 місце в рейтингу факторів ризику смертності. Рухова неактивність є головною причиною 30 % серцево-судинних захворювань; 27 % цукрового діабету, 25 % раку молочної залози та товстої кишки, 20 % хвороб кістково-м’язової системи (остеопороз та ін), а також є фактором ризику появи травм; психічних порушень (депресія, тривожність).

Нашими дослідженнями встановлено, що малорухливий спосіб життя характерний для 75,6 % сучасних міських учнів середнього шкільного віку. За останні 5-7 років відбулось зниження рівня рухової активності дітей на 16,5 %, особливо виражено – серед дівчат. У дівчат ймовірність вести малорухливий спосіб життя вище в 2,5 рази, ніж у хлопців.

Цілком зрозуміло, що нетренованому організму не вистачатимемо ресурсів для протистояння різноманітним викликам. Малорухливий спосіб життя призводить до порушень здоров’я.

Нашими дослідженнями встановлено, що ймовірність розвитку захворювань підвищується на 20 % при низькому рівні рухової активності.

Ймовірність появи множинної патології (більше 3-х захворювань) зростає у дітей і підлітків майже в 4 рази при низькому рівні фізичної активності, а ймовірність розвитку неврозів – у 2,5 рази. У зоні ризику щодо погіршення здоров’я також знаходяться учні, що мають тривалість екранного часу більше 2-х годин на добу. Таких учнів за нашими даними 65,8 %. Це підвищує ймовірність зниження працездатності на 45 %.

Менше 2 годин на день проводять перед екраном 73,5 % учнів 1-4-х класів, 53 % – 5-9-х, 8 % – 10-11-х. Та, навпаки, більше 4-х годин на день проводять перед екраном 72 % старшокласників, 13 % учнів середнього шкільного віку та 3 % молодших школярів. В молодшій і старшій вікових групах учнів хлопці і дівчата проводять однаковий час за екраном. У групі учнів середнього шкільного віку хлопці проводять більше часу за екраном. Частка дівчат з тривалістю екранного часу менше 2 годин на добу більша на 15 %, ніж серед хлопців, а частка дівчат, а с тривалістю ЕЧ більше 4 годин – на 7,1 % менша.

Взагалі ж за період від молодшого до старшого шкільного віку з усіх видів статичної (малорухливої) діяльності найбільш зростає тривалість комп’ютерної діяльності та комп’ютерних ігор – у 3,3 рази, далі йдуть виконання домашніх завдань на комп’ютері – у 2,2 рази, звичайних домашніх завдань – у 1,5 рази, телебачення – у 1,3 рази.

Виконання домашніх завдань також відноситься до малорухливої діяльності. З підвищенням їх тривалості погіршується працездатність учнів. При тривалому виконанні ДЗ високий рівень стомлення виявлений у 65 % учнів, при середній тривалості – у 37 %, при низькій – у 29 %.

Для дітей молодшого і середнього шкільного віку рекомендується максимальна тривалість ДЗ 1 година на добу, для учнів старшого шкільного віку – 1,5 години. Ймовірність розвитку сильної втоми у дітей при перевищенні цих рівнів вище в 2,2 рази.

Нашими дослідженнями встановлено, що щоденна тривалість загальної рухової активності дітей і підлітків повинна становити не менше 4,5 годин на добу, а на заняття середньої і високої інтенсивності, такі як біг, швидка ходьба, танці, рухливі ігри, їзда на велосипеді, роликах, загальна фізична підготовка, силові вправи та більшість видів спорту – необхідно відводити 50-60 хвилин на добу для хлопців, 40-50 хвилин для дівчат. Або заняття спортом по 1,5 години 4 рази на тиждень для хлопців і 3 рази для дівчат. Позитивним є сімейна ранкова гімнастика. Якщо дозволяють умови карантину та якість повітря, необхідно гуляти не менше 2 годин на добу на свіжому повітрі.

41 % сучасних дітей 11-15 років не досягає цього критерію.

Нами встановлено позитивний вплив спільної фізичної активності батьків та дітей на здоров’я дітей: більш високий рівень здоров’я притаманний дітям, які разом з батьками займаються фізичною активністю як на свіжому повітрі (χ2 = 7,96; р < 0,05) так й вдома (χ2 = 6,47; р < 0,05).

За даними нашого опитування (2017-2018 рр.) 66 % батьків вказали, що хоча б 1 раз за останні 30 днів займалися разом із дитиною фізичною активністю на свіжому повітрі (спільні ігри, пішохідні прогулянки тощо). Значно менше уваги приділяють батьки спільній РА вдома – лише 29 % вказали, що протягом останніх 7 днів хоча б 1 раз займалися фізичними вправами разом з дитиною вдома.

Також важливо самим батькам регулярно займатись фізичними вправами та рухової активністю. Доведено, що це також впливає на РА дітей. Діти і підлітки частіше відвідують спортивні секції чи танцювальні гуртки у матерів, які займаються спортом удома принаймні раз на тиждень (χ2 = 6,11; р < 0,05) та які відвідують спортивні заклади (χ2 = 13,76; р < 0,001) та у яких батько займається спортом (χ2 = 4,11; р < 0,05).

Встановлено, що у фізично активних батьків діти мають вищу тривалість фізичної активності, а спільна фізична активність дітей разом з батьками як вдома, так і на свіжому повітрі сприяє підвищенню рівня здоров’я дітей.

Для того, щоб наглядно побачити різницю у фізичній активності дітей з низьким і високим рівнем здоров’я, розглянемо діаграму. На цій діаграмі бачимо, що у дітей з низьким рівнем здоров’я енерговитрати на всі види РА нижче середнього рівня, а у дітей з високим рівнем здоров’я – навпаки, вище середнього. А також бачимо, що найбільше відхилення стосується РА помірної та високої інтенсивності, що підкреслює важливість занять спортом помірного (MPA) та високого рівня (VPA) для зміцнення здоров’я. Менше значення має РА низького рівня (LPA). Що стосується малорухливої (сидячої) поведінки, то тут тенденції у дітей з низьким і високим рівнями здоров’я також протилежні: у перших тривалість сидячої діяльності вище за середню, у других – нижче.

Якщо подивимось рекомендації ВООЗ, а також дослідження закордонних фахівців, то побачимо, що найчастіше регламентується саме рівень РА помірної та високої інтенсивності (MVPA). І цей рисунок є підтвердженням, що дійсно рівень MVPA є одним з критеріальних показників РА.

Рухова активність впливає також на суб’єктивні показники здоров’я та благополуччя. Наші дослідження показали, що підлітки, які вважають себе щасливими, займаються в 1,5-2,0 рази довше видами спорту помірної інтенсивності (MРА), ніж учні, які відчувають себе менш щасливими (p < 0,05).

Втім і діти, і батьки часто не можуть правильно оцінити чи вистачає дитині РА, оскільки не володіють достатньою інформацією щодо оптимальних рівнів РА. За нашими даними лише 17 % дітей та 22 % батьків вважають, що їм не вистачає РА, хоча фактично таких дітей 41 %. Причому батьки і діти оцінюють РА майже однаково. А якщо батьки і діти вважають, що їм достатньо РА, то вони і не будуть збільшувати її.

Також дітям потрібна мотивація для того, щоб досягти необхідний рівень РА. За даними нашого опитування за власним бажанням займаються у спортивних секціях 63 % дітей. Цікаво, що діти, які займаються спортом за власним бажанням, витрачають на 25 % більше енергії на РА та на 12 % більше часу на РА ніж діти, які займаються не за власним бажанням.

Показник MVPA у групі дітей, які займаються за власним бажанням складає в середньому 68 хв/добу, а у групі дітей, які займаються не за власним бажанням – 30 хв/добу.

Ймовірність досягти MVPA більше 60 хв/д у 3,4 рази вища у групі дітей, які займаються у секціях за власним бажанням.

Отже на рівень РА підлітків впливають окрім школи мотивація учнів до занять РА та спортом та участь сім’ї.

Також нашими дослідженнями показано, що на РА дітей впливає тягар неінфекційних хронічних захворювань у найближчих родичів. При зростанні кількості родичів з гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, надлишковою вагою збільшується тривалість сидячої поведінки у дітей та зменшується тривалість MVPA.

Нами встановлено, що вклад спадковості у спосіб життя дітей становить 23 %, у індекс маси тіла (ІМТ) – 41 %. Ймовірність наявності у підлітка надмірної ваги та ожиріння при ожирінні у матері вища в 5,5 разів, при ожирінні у батька – в 3,7 разів, при ожирінні у обох батьків – в 39,3 разів, ніж у батьків з нормальною вагою. Спадкова компонента реалізується у випадку надмірної ваги дитини як через суто генетичні механізми успадкування росто-вагових параметрів, так і епігенетичні – через чинники способу життя. В умовах ізоляції науковцями прогнозується підвищення частки дітей з надмірною вагою. Оскільки це один з найбільш вагомих факторів зниження резервів здоров’я, важливо не допускати перевищення ІМТ за межі норми шляхом оптимізації саме способу життя.

Отже, на формування резервів здоров’я дітей впливають багато факторів, втім у різній мірі. Задля того, щоб розуміти що впливає найбільше, чому приділити увагу в першу чергу для збільшення резервів здоров’я дітей, на основі ризикового підходу ми розробили рейтинг факторів, в який включили 10 факторів. Переважна більшість з цих факторів є керованими, тобто такими, які можна коригувати. Отже, зниження резервів здоров’я дітей спричиняють такі фактори (від найвпливовішого до найменш впливового):

1. надмірна маса тіла або її дефіцит
2. наявність хронічних захворювань
3. кратність занять спортом менше 3 разів на тиждень
4. тривалість сну менше 9 год/добу
5. вік підлітка більше 14,5 років
6. низький рівень доходів сім’ї
7. тривалість занять спортом або танцями менше 270 хвилин на тиждень (хлопці) та 230 хвилин на тиждень (дівчата)
8. малорухлива (сидяча) поведінка у позашкільний час більше 4 годин на добу
9. відсутність фізичних занять у батьків
10. відсутність спільних занять РА батьків і дітей

Якщо ж сконцентрувати увагу на заходах, які потребують найбільшої уваги, це – достатня тривалість і кратність занять спортом та підтримання належного індексу маси тіла, який в свою чергу здебільшого вимагає правильного харчування та рухової активності.

За цими даними можна розрахувати чи є ризик для здоров’ї кожної дитини. Алгоритм розрахунку викладено у методичних рекомендаціях «Методики прогнозування здоров’я міських підлітків з урахуванням їх рухової активності».

Нами підготовлені також методичні рекомендації щодо покращання здоров’я дітей під час навчання у школах, зокрема стосовно

• профілактики порушень постави;
• програми «Красива постава»;
• профілактичної програми «Здоровий школяр».

Адже, як відомо, профілактика у рази дешевша та ефективніша, ніж лікування. А в умовах різноманітних сучасних викликів мати резерви здоров’я – це необхідність для кожного.