Вийшла публікація щодо особливостей технологічного процесу очищення води у випадку використання діоксиду хлору замість хлорування

У міжнародному журналі «Екологічна інженерія і менеджмент», що індексується у міжнародній базі Скопус, у лютому місці 2026 року була опублікована стаття «Аналіз застосування діоксиду хлору при очищенні води річки Дніпро у сучасних умовах України» (посилання – Mavrykin E.O., Zorina O.V., Yatsyuk M.V., Matselyuk E.M., Nikolov M.O., Polishchuk O. Analysis of chlorine dioxide application in the treatment of Dnipro River water under modern conditions in Ukraine. Environmental Engineering and Management Journal. 2025. Vol. 24, № 12. 2499-2748.
https://www.eemj.eu/index.php/EEMJ/article/view/5323).

Відповідальний автор публікації – завідувач лабораторії безпеки поверхневих вод ДУ “Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ”, доктор біологічних наук за спеціальністю “гігієна та професійна патологія”, старший науковий співробітник Зоріна Олеся Вікторівна.

Мета роботи – вивчити особливості та наслідки використання діоксиду хлору для обробки поверхневої води на водопровідній станції з традиційним комплексом очисних споруд з метою підвищення ефективності управління технологічним процесом виробництва питної води, а також поліпшення її якості для збереження здоров’я людей.

Отримані дані щодо якості води в місці водозабору Дніпровської водопровідної станції (ВС) міста Києві до та після початку ведення бойових дій на території України свідчать про зміни гідрологічного стану річки. Якщо до 2021 року якість річкової води відповідала II або III категорії якості питної води (прийнятній), то з початку 2023 року – III або IV категорії якості питної води (небажаній). Зроблено припущення, що чинником цього є руйнування системи критичної інфраструктури вище місця водозабору внаслідок ведення бойових дій на території України. Зазначене вплинуло на технологічний процес очищення питної води на Дніпровській ВС міста Києва.

Вивчено особливості технологічного процесу очищення води на Дніпровській ВС міста Києва у випадку використання діоксиду хлору замість хлорування з преамонізацією. При впровадженні технології обробки водопровідної питної води діоксидом хлору з метою мінімізації вмісту токсичних хлоритів, що є побічними продуктами дезінфекції, може використовуватися хлорид двовалентного заліза. Однак, у разі застосування такої технології слід враховувати наявність можливих коливань якості питної води у водопровідній мережі за мікробіологічними показниками в теплий період року. Зазначене вимагає впровадження додаткового методу знезараження питної води в цей період, наприклад, хлорування питної води гіпохлоритом натрію в розподільній мережі.

Виявлено, що впровадження технології очищення питної води на Дніпровській ВС міста Києва з використанням діоксиду хлору з хлоридом двовалентного заліза замість хлорування з преамонізацією дозволило: зменшити кількість реагентів, що використовуються (з 5 до 4) за рахунок відмови від використання небезпечних реагентів (хлор-газу, аміаку, озону); поліпшити якість питної води за вмістом органолептичних показників, алюмінію, хлорорганічних речовин; значно підвищити ефективність очищення води від органічних речовин (за хімічним споживанням кисню – більше ніж у 2 рази).

З’ясовано, що під час транспортування води водопроводом та розподільною мережею протяжністю 2 км концентрація діоксиду хлору зменшувалась вдвічі, в середньому з 0,16 до 0,08 мг/л, а концентрація хлоритів статистично не змінювалась. Сталий вміст хлоритів в питній воді при її транспортуванні розподільною мережею свідчить про можливість перенесення місця відбору проб для визначення вмісту хлоритів в питній воді з розподільної мережі (кранів споживачів) ближче до водопровідних споруд (в резервуар чистої води).

Дослідження проводилися на базі лабораторії безпеки поверхневих вод ДУ “ІГЗ НАМНУ”.

(дата опублікування на сайті: 6 березня 2026 р.)