Про Установу
Довідкова інформація про ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» станом на 01.03.2025 р.
ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» (у минулому – Науково-дослідний інститут загальної та комунальної гігієни МОЗ України) засновано 1931-го року. Створення і становлення Інституту – особиста заслуга Олександра Микитовича Марзєєва, який очолював його протягом 25 років. З 1967 року Інститут носить ім’я видатного вченого-гігієніста.
Крім О.М. Марзєєва (1931-1956 рр.) Інститут очолювали член-кореспондент Академії медичних наук (АМН) України Д.М. Калюжний (1956-1971 рр.), академік АМН СРСР М.Г. Шандала (1971-1990 рр.). З 1990 року до 2022 року на чолі Інституту безперервно перебував заслужений діяч науки і техніки України, академік АМН України, професор А.М. Сердюк. З 19 грудня 2022 року в.о. директора була член-кореспондент НАМН України, професор Н.С. Полька (з 30 травня 2023 року призначена на посаду директора). З 17 грудня 2024 року в.о. директора Інституту призначено д. мед. н., професора І.Д. Шкробанця.
Від початку наукові дослідження були спрямовані на вивчення стану забруднення навколишнього середовища, його впливу на здоров’я та умови проживання населення, а також удосконалення методології гігієнічного нормування та розробку науково обґрунтованих гігієнічних рекомендацій щодо оздоровлення довкілля та запобігання розвитку несприятливих наслідків науково-технічного прогресу. Крім проблем комунальної гігієни значну увагу приділяли проблемам гігієни дітей та підлітків, санітарної мікробіології та радіаційної гігієни.
1959-го року в Інституті було створено відділ з організації охорони здоров’я, де проводились дослідження з соціальної гігієни й організації охорони здоров’я, історії медицини. Згодом (1989 р.) він став основою для створення Київського НДІ соціальної гігієни і управління охороною здоров’я МОЗ України.
В СРСР починаючи з 1970 року Інститут очолював розробку двох найважливіших проблем – «Гігієна навколишнього середовища» та «Гігієна фізичних факторів». На базі Інституту було створено Правління Наукового товариства гігієністів України, яке і нині об’єднує вчених і санітарних лікарів країни.
Уперше у світі нашими фахівцями було розроблено наукові основи гігієнічного нормування хімічних канцерогенів, здійснено широкомасштабні комплексні дослідження з багатьох аспектів гігієни регіонального планування та містобудування, оцінено санітарний стан великих та малих річок України. На основі отриманих результатів обґрунтовано стратегію санітарного очищення населених місць.
Понад 17 років (1972-1990 рр.) вчені Інституту працювали в одній з трьох наукових програм радянсько-американського співробітництва в галузі медицини, що свідчить про їх високий науковий рівень.
З перших днів аварії на ЧАЕС колектив Інституту брав участь у ліквідації її наслідків. У результаті досліджень дано характеристику радіаційного забруднення довкілля, його впливу на здоров’я населення, розраховано ефективні еквівалентні дози зовнішнього та внутрішнього опромінення жителів зони суворого контролю. Підготовлено цілу низку практичних рекомендацій щодо безпеки населення та людей, які працюють у зоні ЧАЕС. Уперше в Україні на медичних наукових засадах розроблено концепцію створення цілісної системи контролю за безпечною експлуатацією АЕС та концепцію протидії виникненню радіаційних аварій.
Фахівці Інституту брали безпосередню участь у ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій, як спалахи холери в Одеській та Миколаївській областях, повінь у Закарпатській області. Оцінювали і прогнозували перебіг санітарно-гігієнічних ситуацій, що склалися внаслідок захворюваності дітей м. Чернівці, захворюваності на гепатит А мешканців м. Суходольська Луганської області, інфекційної захворюваності та погіршення якості питної води в м. Кременчуці Полтавської області тощо.
1989-го року на базі Київського НДІ загальної та комунальної гігієни було організовано Республіканський науковий гігієнічний центр (з 1992 року – Український науковий гігієнічний центр). До його складу входили також НДІ гігієни харчування та Український науковий центр медичної генетики. Останні згодом вийшли зі складу центру.
13 жовтня 2000 року постановою Кабінету Міністрів України Центр було перейменовано в Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва і підпорядковано Академії медичних наук України (ІГМЕ).
Досвід вчених Інституту та дані узагальнених ними міжнародних законодавчих документів були враховані під час розробки нині чинного законодавства незалежної України: законів «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону атмосферного повітря», «Про планування та забудову територій», «Водний кодекс». Фахівці ІГМЕ надають інформаційну підтримку законодавчим ініціативам у Верховній Раді України. Вони є співавторами документів Кабінету Міністрів, міністерств та відомств з багатьох проблем медицини, гігієни, екології довкілля.
Значним науковим доробком гігієністів ІГМЕ стало проведення досліджень з нормування шкідливих чинників у об’єктах довкілля (атмосферному повітрі, воді, ґрунті). Лише за останні 30 років розроблено близько 400 санітарних правил та норм, державних стандартів, близько 300 гігієнічних нормативів та понад 700 науково-методичних матеріалів.
Розбудова системи громадського здоров’я в Україні внесла зміни у наукову діяльність Інституту. Для забезпечення наукового супроводу розбудови служби громадського здоров’я, зміцнення пріоритетності профілактичного напрямку у сфері охорони здоров’я Президія НАМН України своєю постановою від 29 квітня 2015 року перейменувала ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» в ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України». Змінилася не лише назва закладу, а й відбулися його структурна трансформація та модернізація напрямків діяльності.
На сьогодні відповідно до чинного Статуту від 03.07.2024 року основними науковими напрямами Інституту є:
– удосконалення засад профілактичної медицини у питаннях сприяння здоров’ю і запобігання розвитку захворювань згідно з міжнародним законодавством у галузі громадського здоров’я;
– розроблення та вдосконалення відповідно до європейських вимог законодавчих, нормативно-методичних та організаційно розпорядних документів щодо збереження і зміцнення здоров’я населення, профілактики хронічних захворювань, поліпшення умов життєдіяльності та попередження впливу шкідливих чинників на організм людини в умовах надзвичайних ситуацій та змін клімату;
– проведення досліджень та розроблення законодавчих, нормативно-методичних та організаційно розпорядних документів спрямованих на убезпечення населення від наслідків військової агресії та визначення збитків громадському здоров’ю, пов’язаних із забрудненням повітря, ґрунтів та води;
– розроблення методичних основ визначення шкідливих чинників довкілля (фізичних, хімічних, біологічних) та встановлення ризиків для здоров’я від їх впливу на населення для розв’язання питань управління якістю здоров’я та навколишнього середовища;
– розроблення та вдосконалення методик визначення токсичних елементів, в тому числі важких металів, в рідкій і твердій фазах;
– проведення наукової оцінки відповідності містобудівної документації медико-санітарним правилам щодо безпечності для здоров’я населення;
– актуалізація принципів нормування хімічних речовин в повітрі, ґрунтах, воді, відходах, харчових продуктах та сировині, отриманих на постраждалих внаслідок війни територіях;
– удосконалення методів та систем моніторингу стану здоров’я населення та факторів фізичної, хімічної, біологічної природи, які впливають на нього;
– вивчення ролі способу життя, організації навчального процесу, умов життєдіяльності та інших факторів, що формують здоров’я дітей та молоді;
– удосконалення медико-санітарної оцінки та контролю якості продуктів харчування, питної води, лікарських та косметичних засобів;
– наукове обґрунтування забезпечення якості дієтичних добавок та лікарських засобів;
– удосконалення та наукове обґрунтування забезпечення якості дієтичних добавок та лікарських засобів;
– наукове обґрунтування методів оцінки ефективності виробів медичного призначення та дезінфекційних засобів щодо профілактики хвороб;
– встановлення економічної ефективності профілактичних заходів у сферах громадського здоров’я та медичної екології (визначення користі, шкоди та збитків здоров’ю).
Нині ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» має у своїй структурі 20 наукових підрозділів – 16 дослідницьких лабораторій та клініку піддослідних тварин, 3 відділи (науково-координаційний, освітньо-наукової діяльності, супроводу державних програм і міжнародних зв’язків), науково-технічну бібліотеку. У 2024 році створена Лабораторія безпеки поверхневих вод.
Відділ освітньо-наукової діяльності (до 2023 р. відділ аспірантури та стажування) створений у жовтні 2018 р. для організації та оптимізації освітньо-наукової діяльності у сфері вищої освіти на третьому (освітньо – науковому) рівні. Створення відділу обумовлено тим, що на підставі рішень Ліцензійної комісії Міністерства освіти і науки Інститутом отримано ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні в галузі знань 22 «Охорона здоров’я» за спеціальностями: 222 «Медицина» (спеціалізація «Гігієна та професійна патологія») з ліцензійним обсягом 3 особи та 229 «Громадське здоров’я» з ліцензійним обсягом 3 особи (наказ МОН № 192-л від 13.09.2017). року. Станом на 01.01.2025 року навчаються 4 аспіранти.
У штаті Інституту на сьогодні 223 фахівці, з них 115 науково-педагогічних працівників – 26 докторів і 48 кандидатів наук (докторів філософії) та 1 член-кореспондент НАМНУ. Звання «Заслужений діяч науки і техніки України» мають 3 працівники.
Станом на 01.01.2025 року Інститут є власником 4-х чинних об’єктів права інтелектуальної власності. Проведено сотні тисяч експертних досліджень, надруковано понад 230 монографій, посібників і довідників. Щорічно близько 100 наукових робіт публікується у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях.
Інститут є засновником і має усталені традиції видання власного наукового журналу з проблем медичної екології, гігієни, охорони здоров’я та екологічної безпеки «Довкілля і здоров’я» (видається з 1996 р.; http://www.dovkil-zdorov.kiev.ua/), збірників наукових праць «Гігієна населених місць», який заснований у 1956 році, та «Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України», який містить матеріали традиційних Марзєєвських читань.
Інститут акредитовано ДП «Комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України» на право проведення гігієнічного регламентування потенційно небезпечних факторів хімічного, біологічного та фізичного походження (Свідоцтво № 6 від 10.11.2021 р.).
Фахівці Інституту є експертами МОЗ України за напрямами «Загальна гігієна. Токсикологія. Професійна патологія» та «Організація і управління охороною здоров’я» (наказ МОЗ України від 28.10.2020 № 2455) та членами Міжвідомчої робочої групи міністерства з питань зниження рівня опромінення населення радоном та продуктами його розпаду, мінімізації довгострокових ризиків від поширення радону в житлових та нежитлових будівлях, на робочих місцях (наказ МОЗ України від 14.09.2020 № 2095).
На виконання наказу МОЗ України від 09.02.2024 р. № 223 «Про затвердження Переліку комісій з питань медико-санітарної регламентації Державного підприємства «Комітет з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров’я України», на базі Інституту створені та працюють комісії:
1. Комісія з встановлення державних медико-санітарних нормативів, державних медико-санітарних правил, допустимих параметрів впливу на організм людини хімічних речовин та біологічних агентів в атмосферному повітрі, воді водойм та ґрунті;
2. Комісія з встановлення державних медико-санітарних нормативів, державних медико-санітарних правил, допустимих параметрів впливу на організм людини хімічних речовин та біологічних агентів у повітрі робочої зони;
3. Комісія з комплексного медико-санітарного регламентування небезпечних факторів у дієтичних добавках, харчових продуктах та продовольчій сировині;
4. Комісія з встановлення державних медико-санітарних нормативів, державних медико-санітарних правил, допустимих параметрів впливу на організм людини фізичних факторів;
5. Комісія з встановлення державних медико-санітарних нормативів, державних медико-санітарних правил, допустимих параметрів впливу на організм людини радіоактивних речовин і радіаційних факторів;
6. Комісія з комплексного медико-санітарного регламентування та експертизи реєстраційних матеріалів дезінфекційних засобів;
7. Комісія з комплексного медико-санітарного регламентування в галузі гігієни дітей та підлітків.
Національним агентством з акредитації України засвідчено компетентність відповідно до вимог ДСТУ ISO/IES 17025:2017 чотирьох лабораторій:
• державної науково-дослідної лабораторії з контролю якості лікарських засобів (атестат № 20905 чинний до 02.09 2029 р.),
• лабораторії санітарної мікробіології та дезінфектології (атестат № 201480 чинний до 10.07.2028р.),
• випробувальної лабораторії харчової продукції (атестат № 20932 чинний до 28.11.2029 р.),
• випробувальної лабораторії з контролю якості та безпеки питних вод (атестат № 20948 чинний до 01.12.2024 р.).