До питання реформування ВООЗ: аналіз сучасних публікацій
Всесвітня організація охорони здоров’я заснована у 1948 році як агентство ООН, яке об’єднує народи, партнерів та людей, щоб забезпечити кожній країні та людству можливість досягти найвищого рівня здоров’я. Зі збільшенням кількості заходів та програм ВООЗ значно зросла та у період 2017 – 2024 роки її робочій потенціал збільшився на 70%, а кількість директорів вищого рангу збільшився майже у два рази. Глобальні кризи, в т.ч. пандемія COVID-19, виявили структурні недоліки в управлінні, фінансуванні та моделях реагування з боку ВООЗ. Реформи та зміни в організації впродовж останніх 30 років були лише поступовими та недостатніми [Fletcher ER., 2025; Sridhar D, 2011; Clinton C, 2017].
Наразі ВООЗ стикається з новими викликами: Уряд США вийшов з ВООЗ і, разом з більшістю європейських країн, скоротив фінансування глобальної системи охорони здоров’я. Тому ВООЗ вперше за останнє десятиліття наближається до вимушеного скорочення працівників, що буде мати наслідки на регіональних рівнях управління [McLellan F, 2026].
За даними джерел передбачено декілька етапів реформування ВООЗ:
І. Необхідно визначити пріоритетні (основні) функції ВООЗ, які базуються на її мандаті, та які жодна інша організація не може виконувати в глобальному світовому масштабі. Профілактичні програми з невеликою «цінністю» для населення планується ліквідувати, навіть якщо вони підтримуються донорами. Це може призвести до подальшого скорочення персоналу та ліквідації дорого вартісних програм/заходів та мають обмежений вплив на суспільство [Pate MA, 2026].
Унікальна перевага ВООЗ полягає у забезпеченні глобальних суспільних благ, пов’язаних з контролем за захворюваннями та зміцненням здоров’я населення: нормативно-правове керівництво, епіднагляд, управління даними, координація надзвичайних ситуацій та повноваження скликати сесії. Тому ВООЗ повинна зберегти технічні та консультативні комітети з розробки рекомендації та відновити науковий відділ, який забезпечить діяльності Організації необхідну наукову обґрунтованість.
II. Необхідно реформувати структуру та систему управління ВООЗ задля підвищення ефективності її діяльності. Зараз структура вільно побудована як конфедерація та складається зі Штаб-квартири у Женеві, 6 регіональних офісів та 153 національних офісів у різних країнах світу. Регіональних директорів обирають регіональні уряди, що обмежує їх підзвітність Генеральному директору ВООЗ [Clift DC, 2013].
Регіональні офіси уповноважені самостійно визначатися щодо своїх бюджетів, структури та штату відповідно до резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я 1976 року, яка перенесла значну частину бюджету ВООЗ зі Штаб-квартири в Женеві до регіональних офісів [World Health Assembly, WHO, 1976].
Така схема підтримує децентралізацію, але іноді зміна влади у країнах ускладнює прийняття рішень, затримує реагування, «розмиває» відповідальність за ефективність та призводить до непослідовних рішень [Lee K, 2014]. В умовах глобальних транснаціональних загроз здоров’ю людства прикладами затримки є реагування країн на спалах хвороби Ебола (2014-2016 рр.) у Західній Африці, та реагування на пандемію COVID-19 [Moon S, et al., 2015; Sirleaf EJ, 2021].
Для захворювань з унікально регіональною спрямованістю (наприклад, тропічних захворювань, які майже повністю є ендемічними для африканського регіону) оперативний контроль буде здійснюватися регіональним офісом. В подальшому доцільно буде призначати регіональних директорів за рішенням Генерального директора ВООЗ та безпосередньо йому звітувати [Chen J, et al., 2021].
III. Необхідно реорганізувати присутність ВООЗ у країнах світу.
Сучасна структура ВООЗ дає можливість національним офісам взаємодіяти з іншими державами-членами та фактично бути присутньою майже в усіх країнах світу. Наразі зусилля національних офісів мають недостатньо обґрунтовані пріоритети, та функціонують як символічна «установа з планування» [Tiantong S, et al., 2019; Mohamed Nour M, 2025; Saluja K, et al., 2022; Alkhaldi M, 2024].
Дослідниками з США, Сінгапура та Китаю (Duke Global Health Institute, USA; Global Health Research Center, China; New York University, USA; Global Health Institute, Singapore) запропоновано в подальшому використовувати трьох рівневу модель присутності ВООЗ у країнах в залежності від потреб.
Так, повноцінні національні офіси продовжуватимуть існувати в «нестабільних» країнах та країнах з низьким рівнем доходу, зосереджуючись на технічній підтримці національних програм і проєктів з фінансуванням за рахунок донорів; підтримці з підготовки до надзвичайних ситуацій та зміцненні систем охорони здоров’я.
Менші національні офіси технічного зв’язку будуть охоплювати окремі країни з рівнем доходу вище середнього та зосереджуватимуться на конкретних глобальних суспільних благах, таких як епіднагляд та запобігання пандеміям, готовність до реагування на них.
У країнах з високим економічним потенціалом національні офіси будуть замінені Періодичними технічними місіями. ВООЗ буде лише пілотувати нові диференційовані моделі взаємодії з країнами, перерозподіляючи ресурси до країн з низьким економічним потенціалом; створюючи меншу свою присутність у країнах з високим економічним потенціалом.
Широкому колу країн з низьким та середнім рівнем доходу допомога ВООЗ буде спрямована на зміцнення систем охорони здоров’я; підготовці та реагуванні на пандемії, а також розширення доступу населення до основних вакцин, ліків та діагностичних засобів [Tang S, Merson M, 2026].
Матеріал підготовлено:
ПЛАТОНОВА Аліна – зав. відділу безпеки життєдіяльності дитячого населення, д.мед.н.
БАЛЕНКО Катерина – н.с. відділу безпеки життєдіяльності дитячого населення.
(дата опублікування на сайті: 20 квітня 2026 р.)