Рекомендації щодо попередження гострих кишкових інфекційних хвороб серед населення, пов’язаних з водним фактором, передачі збудника інфекції на потерпілих внаслідок війни територіях
ШАНОВНІ ГРОМАДЯНИ!
У разі відсутності у вашому населеному пункті централізованого питного водопостачання та/або питної води фасованої, з мобільних пунктів розливу у особисту тару споживачів (з автоцистерн, мобільних водопровідних очисних систем тощо) виникає необхідність використання води місцевих джерел водопостачання.
Для питного водопостачання рекомендується використовувати воду з артезіанських свердловин, підземну воду захищених від поверхневого забруднення водоносних горизонтів.
Не використовуйте для пиття та приготування їжі воду з відкритих водойм без її попереднього професійного очищення та знезараження.
У питну воду з шахтних колодязів, каптажів джерел, індивідуальних свердловин, незахищених від поверхневого забруднення водоносних горизонтів, що знаходяться біля території проведення військових дій, могли потрапити хвороботворні мікроби – збудники туберкульозу, лептоспірозу, черевного тифу, сибірки, вірусних гепатитів і т. д., яйця та личинки гельмінтів, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового тощо. Через зазначене таку воду можна використовуватися для пиття тільки після суперхлорування, а за необхідності – ще й попереднього видалення завислих та плаваючих речовин.
Суперхлорування (перехлорування) – хлорування води надлишковими дозами хлору (дози хлору – 5-20 мг/л, час контакту хлору з водою – не менше 30 хвилин). Розрахункова кількість дезінфекційного засобу, який містить хлор, розчиняється і виливається в ємність з водою. Споживання такої води можливе за умови видалення надлишкового хлору, наприклад, хімічним методом згідно з інструкцією для використання відповідних препаратів (гіпосульфіт, сульфіт чи бісульфіт натрію, аміак тощо), а у разі відсутності такої можливості – методом кип’ятіння (10 хвилин кип’ятіння збільшує ефект дезінфекції) та відстоювання, при цьому можливо вважати, що дехлорування питної води ефективно проведено, якщо, по-перше, запах, по-друге, смак та присмак хлору у воді відсутні. Ледь відчутний запах хлору відповідає нормативній безпечній концентрації залишкового хлору – 0,5 мг/л.
Слід враховувати, що дезінфекційні засоби з хлором – хлорне вапно та гіпохлорит кальцію (гранульований) або натрію (рідкий відбілювач) з часом або за неналежних умов зберігання втрачають свою активність.
При цьому рекомендується проводити дезінфекцію свердловин та санацію (чищення, дезінфекцію) шахтних колодязів.
Дезінфекція свердловин проводиться об’ємним методом шляхом заливання в робочу трубу дезінфікуючого розчину із розрахунку 50-80 мг активного хлору на 1 літр води. Після 5-8 годинної витримки вода відкачується до зникнення сильного запаху хлору та відбираються проби води для дослідження (щодо наявності запаху, смаку та присмаку хлору).
Дезінфекція шахтних колодязів проводиться об’ємним методом обробки дезінфікуючим розчином або за допомогою дозуючих керамічних патронів (методики санації та знезараження води в колодязі за допомогою дозуючих патронів наведені нижче).
Звертаємо вашу увагу, що у разі інтенсивного хімічного та/або біологічного та/або радіаційного забруднення використання води повинно бути заборонено, навіть для господарських потреб.
У разі підозри щодо розвитку ознак інфекційних захворювань (підвищення температури тіла, лихоманка, запамарочення, головний біль, болі у животі, нудота, пронос, нежить, кашель, пожовтіння шкіри, склер очей, висипи на тілі, поява гнойників і т.п.) терміново зверніться за медичною допомогою, не допускайте самолікування тому, що перебіг багатьох інфекційних хвороб змінний і може бути незвичним.
Методика санації шахтних колодязів
Санацію за епідпоказниками починають з дезінфекції підводної частини колодязя об’ємним способом. Для цього визначають об’єм води в колодязі і розраховують необхідну кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту за формулою:.
Р = (Е · С · 100) / Н,
де Р – кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту (г);
Е – об’єм води в колодязі (м3);
С – задана концентрація активного хлору у воді колодязя (100 – 150 г/м3), достатня для обеззаражування стінок зрубу та гравійного фільтру на дні;
Н – вміст активного хлору в хлорному вапні чи в кальцію гіпохлориту (%);
100 – постійний числовий коефіцієнт.
Якщо вода у колодязі дуже холодна (+ 4 0С…+ 6 0С), кількість хлоровмісного препарату для дезінфекції колодязя об’ємним способом збільшують у двічі..
Розрахункову кількість дезінфектанту розчиняють в невеликій кількості води у відрі до отримання рівномірної суміші, освітлюють відстоюванням і виливають цей розчин у колодязь. Воду у колодязі добре перемішують протягом 15 – 20 хв. жердинами або частим опусканням та підніманням відра на тросі. Потім колодязь закривають кришкою і залишають на 1,5 – 2 години. Після попередньої дезінфекції з колодязя повністю відкачують воду насосом чи відрами. .
Перед тим як людина спускається у колодязь, перевіряють, чи не накопичився там CO2 , для чого у відрі на дно колодязя опускають запалену свічку. Якщо вона гасне, то працювати можна тільки у відповідному засобі індивідуального захисту органів дихання.
Потім проводять очистку дна від мулу, бруду, сміття та випадкових предметів. Стінки зрубу очищають механічним шляхом від забруднень та обростання і при необхідності ремонтують. Вибраний із колодязя бруд та мул вміщують у яму на відстані не менше 20 м від колодязя на глибину 0,5 м, заливають 10% розчином хлорного вапна чи 5% розчином кальцію гіпохлориту та закопують. .
Для остаточної дезінфекції зовнішню та внутрішню поверхні зрубу зрошують з гідропульта 5% розчином хлорного вапна чи 3% розчином кальцію гіпохлориту з розрахунку 0,5 кв.дм на 1 кв.м майданчика. Потім чекають, доки колодязь наповниться водою до звичайного рівня, після чого дезінфікують підводну його частину об’ємним способом з розрахунку 100 – 150 мг активного хлору на 1 л води в колодязі протягом 6 – 8 год. Після закінчення вказаного часу контакту беруть пробу води з колодязя та перевіряють її на вміст залишкового хлору або роблять пробу на запах. Якщо запах хлору відсутній, додають 1/4 чи 1/3 від початкової кількості препарату і залишають ще на 3 – 4 год. Після цього відбирають пробу води і направляють її в лабораторію санепідзакладу для бактеріологічного та фізико-хімічного аналізу. Повинно бути проведено не менше 3 досліджень, через кожні 24 години кожне.
Дезінфекцію колодязя з профілактичною метою починають з визначення об’єму води в колодязі. Потім відкачують воду, чистять та ремонтують колодязь, дезінфікують зовнішню та внутрішню частину зрубу методом зрошення, очікують, доки колодязь наповниться водою і дезінфікують підводну частину об’ємним способом..
Знезараження води в колодязі за допомогою дозуючих патронів
Серед заходів для оздоровлення місцевого водопостачання важливе місце займає безперервне знезаражування води у колодязі за допомогою дозуючих патронів. Показаннями до цього є:
1) невідповідність мікробіологічних показників якості води у колодязі санітарним вимогам;
2) наявність ознак забруднення води за санітарно-хімічними показниками (знезаражують до виявлення джерела забруднення та отримання позитивних результатів після санації);
3) недостатнє покращання якості води після дезінфекції (санації) колодязя (колі-титр нижче 100, колі-індекс вище 10);
4) у вогнищах кишкових інфекцій в населеному пункті після дезінфекції колодязя аж до ліквідації вогнищ. Знезаражують воду в колодязі за допомогою дезінфікуючого патрона тільки спеціалісти санепідзакладу, обов’язково контролюючи при цьому якість води засанітарно-хімічними та санітарно-мікробіологічними показниками.
Дозуючі патрони – це керамічні ємності циліндричної форми об’ємом 250, 500 чи 1000 куб.см. Виготовляють їх з: шамотної глини, інфузорної землі. В патрони засипають хлорне вапно чи кальцію гіпохлорит і занурюють їх у колодязь. Кількість необхідних для знезаражування води хлоровмісних речовин залежить від багатьох чинників. До них відносяться: вихідна кількість ґрунтової води, характер, ступінь забруднення та об’єм води у колодязі, інтенсивність та режим водозабору, швидкість надходження ґрунтових вод, дебіт колодязя. Кількість активного хлору залежить від санітарного стану колодязя: кількості придонного мулу, ступеня забруднення зрубу тощо. Відомо, що збудники кишкових інфекцій у придонному мулі знаходять сприятливі умови та тривалий час зберігають життєдіяльність. Ось чому тривале знезаражування води (хлорування) за допомогою дозуючих патронів не може бути ефективним без попереднього чистки та дезінфекції колодязя.
Кількість кальцію гіпохлориту активністю не менше 52%, що необхідна для тривалого знезаражування води у колодязі, розраховують за формулою:
Х1 = 0,07 · Х2 + 0,08 · Х3 + 0,02 · Х4 + 0,14 · Х5 ,
де Х1 – кількість препарату, що необхідна для завантаження патрону (кг),
Х2 – об’єм води у колодці (м3 ), розраховують як добуток площі перетину колодязя на висоту водяного стовпа;
Х3 – дебіт колодязя (м3/год), визначають експериментально;
Х4 – водозабір (м3/добу), визначають шляхом опиту населення;
Х5 – хлоропоглинання води (мг/дм3 ), визначають експериментально.
Формулу надано для розрахунку кількості кальцію гіпохлориту, який вміщує 52% активного хлору. У випадку дезінфекції хлорним вапном (25% активного хлору) розрахункову кількість препарату слід збільшити у 2 рази. При знезаражуванні колодязя взимку розрахункова кількість препарату також збільшується у 2 рази. Якщо вміст активного хлору у дезінфектанті нижче розрахункового, то здійснюють перерахунок за формулою:
Р = (Х1 · Н1 ) / Н2 ,
де Р – кількість хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту (кг);
Х1 –розраховане по вищезазначеній формулі кількість препарату, що необхідна для завантаження патрону (кг),
Н1 – вміст активного хлору в препараті, що прийнято у розрахунок (52 % для гіпохлориту);
Н2 – фактичний вміст активного хлору у препараті (%). Крім того, при знезаражуванні води взимку розрахункову кількість препарату збільшують удвічі.
Для визначення дебіту – кількості води (у 1 куб.м), яку можна отримати з колодязя за 1 годину, протягом певного часу швидко відкачують з нього воду, вимірюючи її кількість, і реєструють час відновлення вихідного рівня. Розраховують дебіт колодязя за формулою:
D = (V · 60) / t,
де D – дебіт колодязя (м3/год), V – об’єм води, що було відкачено (м3),
t –сумарний час, що складається з часу відкачування та відновлення рівня води у колодязі (хвилини),
60 – постійний коефіцієнт.
Перед наповненням патрон попередньо витримують у воді протягом 3 – 5 годин, потім заповнюють розрахованою кількістю дезінфектанту, додають 100 – 300 куб.см води та щільно перемішують (до утворення рівномірної суміші).
Після цього патрон закривають керамічною або гумовою пробкою, підвішують у колодязі та занурюють у воду приблизно на 0,5 м нижче верхнього рівня води (на 0,2-0,5 м від дна колодязя). Стінки патрона пористі, тому активний хлор буде надходити у воду.
Контроль за концентрацією активного залишкового хлору у воді колодязя проводять через 6 годин після занурення дозуючого патрона. Якщо концентрація активного хлору у воді нижче 0,5 мг/куб.дм, необхідно занурити додатковий патрон та провести потім відповідний контроль ефективності знезаражування. Якщо концентрація активного залишкового хлору у воді значно вища за 0,5 мг/куб.дм, витягають один патрон та проводять відповідний контроль ефективності знезаражування. У подальшому контролюють концентрацію активного залишкового хлору не рідше одного разу на тиждень, перевіряючи також мікробіологічні показники якості питної води.
Періодичність заміни патрона, яку виконують тільки спеціалісти санепідзакладів, становить 3-4 тижні. Патрон витягають з колодязя, видаляють з нього залишки препарату, щільно промивають. Для очищення пор від солей кальцію карбонату занурюють у слабкий розчин оцтової кислоти (1 : 250) на 1 – 6 годин залежно від інтенсивності осаду. Потім промивають водою та висушують.
Після такої обробки патрон стає придатним для повторного використання.